Оголошення Івано-Франківськ

Оселедець, банка з супом, синя жінка: відомі художники любили не тільки їсти, а й малювати їжу. Розповідаємо про 10 найвідоміших картин, які можуть викликати апетит або навпаки.

Енді Воргол. «Банка з супом «Кемпбелл», 1962 р.

Енді Воргол — американський художник, дизайнер, скульптор, режисер, письменник і автор робіт, які яскраво ілюструють поняття комерційний поп-арт. Завдяки йому мистецтво стало доступним широким масам: люди почали бачити красу в простих речах. Художник намагався розкрити поверхневу суть предметів і дати зрозуміти, що будь-який з них прекрасний, навіть якщо це звичайна консервна банка. Картина «Банка супу «Кемпбелл», створена 1962 року, — його найвідоміша робота. Незабаром Воргол створив цілу серію подібних полотен. За життя художник продавав «супи» по 100 баксів, а вже після його смерті одна з цих картин була оцінена в 24 мільйони доларів.

До речі, супи «Кемпбелл» Ворголл дійсно дуже любив і їв їх прямо з банки.

2. Зінаїда Серебрякова. «За сніданком», 1914 р.

Зінаїда Серебрякова — одна з перших жінок в історії російського живопису. Уже до 25 років вона стала всесвітньо відомою завдяки автопортрету «За туалетом». Але найчарівніший твір Серебрякової — картина «За сніданком», яка є взірцем сімейного та дитячого портрета: художниця любила писати дітей з материнською турботою і нескінченною ніжністю.

Багато хто дивується, чому на картині подають обід, адже, судячи з назви, йдеться про сніданок. Виявляється, в будинку Серебрякових був прийнятий європейський режим харчування — вранці подавали маленький сніданок, а опівдні — більш ситний.

3. Кузьма Петров-Водкін. «Оселедець», 1918 р.

Натюрморти Петрова-Водкіна — документальний літопис епохи. Їхня унікальність полягає в мінімальному наборі предметів на столі, у грі із дзеркальними поверхнями та яскравих фарбах. На картині «Оселедець» зображено скромний обід 1918 року — дві картоплини, шматок хліба і оселедець на столі. Мистецтвознавці вважають, що червона скатертина символізує «революційні будні».

У натюрмортах художник часто використовував дзеркальні предмети — склянки, самовар, чайник або просто дзеркала. Його роботи світлі й радісні, у них видно безпосереднє сприйняття світу й натури художником. Серед відомих робіт із зображенням їжі також «Рожевий натюрморт. Гілка яблуні», «Натюрморт зі склянкою, фруктом і фотографією», «За самоваром», «Фрукти»

4. Борис Кустодієв. «Купчиха за чаєм», 1918 р.

Із самого дитинства Борис був знайомий із побутом купців: його сім’я орендувала флігель у купецькому будинку в Астрахані. З приходом більшовиків закінчилися і роки щасливої юності, а огрядні купчихи тепер жили тільки в пам’яті художника: «Живемо ми тут погано, холодно і голодно, всі тільки й говорять навкруги про їжу та хліб… Я сиджу вдома і, звісно, працюю та працюю, ось і всі наші новини».

«Купчиху за чаєм» Кустодієв написав уже в 40-річному віці. Зображена на картині пані — його сусідка по дому в Астрахані Галина Володимирівна Адеркас, яка була справжньою баронесою з давнього роду.

5. Павло Федотов. «Сніданок аристократа», 1849-1850 рр.

Федотов називав свій жанр живопису «морально-критичними сценами із сучасного життя». У його роботах були важливі деталі, адже вони розкривали істинний сенс сюжету. Якщо добре придивитися, то саме предмети на картині «Сніданок аристократа» розкривають характер і спосіб життя персонажа. Аристократ пускає пил у вічі: він оточений модними і дорогими речами, але сніданок його дуже мізерний. Він похапцем намагається прикрити шматок чорного хліба книжкою. До речі, сам художник назвав свою картину «Не в пору гість». А вже після його смерті з’явилася нинішня назва.

6. Казимир Малевич. «Натюрморт», 1911 р.

Відомий російський імпресіоніст до написання картини «Чорний квадрат» довго шукав себе і свій стиль. Він вважав, що потрібно нести мистецтво в життя, а не навпаки, і тоді життя стане воістину прекрасним. У пошуках він звертався до імпресіонізму та кубізму: він любив яскраві кольори, сильні та різкі емоції. «Натюрморт» — якраз робота періоду пошуків. Художник виконав його в техніці «клуазоне»: французький стиль розпису, в якому великі плями кольору замикаються чорними жирними лініями.

7. Ілля Машков. «Натюрморт. Фрукти на блюді», 1910 р.

Художника називають «королем натюрмортів», а мистецтвознавці вважають його родоначальником російської колористичної традиції. Дійсно, улюбленим жанром Машкова був натюрморт: на полотнах можна зустріти яскраві гарбузи, соковиті лимони, апельсини, ніжні персики, соковитий розрізаний ананас і багато іншого.

«Натюрморт. Фрукти на блюді» став початком його роботи в цьому жанрі. До речі, свого часу художники Анрі Матісс і Валентин Сєров рекомендували цю картину меценату Морозову. Для Машкова це було справжнє визнання.

8. Пабло Пікассо. «Любителька абсенту», 1901 р.

Життя Пікассо почалося дуже незвично. За легендою, він народився слабким немовлям, і акушерка навіть подумала, що він мертвий. Однак дим від сигари дядька, який стояв поруч, пробудив дитину.

Картина «Любителька абсенту» — портрет душі Пікассо. Художник постійно долав різні випробування: злидні, відсутність замовлень, смерть близького друга. Саме тому тема самотності та спустошеності відображена в багатьох його картинах. На час написання «Любительки абсенту» художник навіть не мав грошей на полотно. Для цього Пікассо взяв стару роботу, зафарбував її і скористався зворотним боком. Кольори вийшли приглушеними, а героїня — затиснутою і упокореною тугою. Вона настільки занурена в себе, що байдужа до того, що відбувається. Абсент на столі — це портал у світ забуття, де немає тривог, хвороб і страхів.

9. Клод Моне. «Сніданок на траві», 1866 р.

Картина створена під враженням від скандального полотна Едуарда Мане з однойменною назвою. Спільного у картин мало, крім лісового пейзажу.

Для написання лісу Клод виїжджав на пленер, а майбутніх героїв малював спочатку в майстерні, потім ще й на природі у вигляді етюдів. І тільки після цього в майстерні художник об’єднав усе в одне ціле. Насамперед, картина заворожує своїм сонячним світлом, яке проникає крізь зелене мереживо листя.

Художник розплатився «Сніданком на траві» за квартиру. Новий господар втратив частину картини, і тільки через шість років Моне зміг викупити свою роботу, відновивши загублені фрагменти і переписавши якісь заново.

10. Поль Сезанн. «Натюрморт із пляшкою м’ятного лікеру», 1895 р.

У своїх натюрмортах Сезанн часто використовував яблука, груші, цибулини, пляшки з вином, глиняні глечики, чашки, кошики, різнокольорові драпірування в холодних тонах. А ще французький живописець дуже любив малювати різні пляшки, і його предмети постійно переходили з однієї картини в іншу.