Хвороба Карре або ж чумка – захворювання інфекційного типу, спровоковане вірусними агентами. Чумка відрізняється гострим або ж підгострим перебігом, можливі гарячкові стану, запальні процеси в області слизових оболонок.
Хвороба здатна вражати покрив шкіри, а ще пошкоджує роботу центральної нервової системи. Висококонтагіозне захворювання вражає домашніх собак, популярно скрізь.
Як щеня заражається чумою
Основою хвороби Карре виступає вірусний агент з групи параміксовірусів. Зараження вірусом, що провокує чумку у цуценят і дорослих собак, відбувається через респіраторний тракт або ж систему травлення. Проникаючи в чутливий організм, патоген з потоком крові розноситися по всіх клітинних структурах організму, вражаючи фактично всі органи тварини.
Необхідно виділити, що цуценята до 8 тижневого віку, які отримують даний харчування материнським молоком від суки, яка перенесла хворобу Карре, мають сформованим імунною відповіддю і нечасто можуть інфікуватися від хворої собаки навіть при прямому контакті.
Інфікована тварина виділяє патоген в що знаходиться навколо середу поряд з біологічними рідинами (слиною, фекаліями, уриною, секретом слизового типу, що відрізняється з очей і носа). Виявити параміксовірус, що викликає хворобу Карре, можна в клітинних структурах епітелію (ороговілих клітина покриву шкіри).
Головними джерелами зараження цуценя чумою м’ясоїдних, вважаються:
- хворі тварини (інфікувати собаку може не тільки родич, а й інші дикі тварини-Тхори, вовки, норки, лисиці);
- заражені предмети побуту-миски для їжі, лежаки і підстилки.
Після контакту з подразником захворювання, організм якийсь час веде приховану боротьбу. У цей період ознаки хвороби відсутні. Сам же патоген активно розмножується в організмі, вражаючи тканинні структури органів, на яких осів.
Період від початку проникнення вірусу чуми м’ясоїдних в організм до моменту виникнення перших клінічних ознак може становити від 4 днів до 1 тижня. У ветеринарній практиці описані випадки, коли період інкубації триває 2 дні або затягувався до 2-3 тижнів.
Захворювання не має сезонних характеристик, тому зараження може статися не залежно від пори року.
Патоген, що провокує розвиток чумки у цуценят, прекрасно підлаштовується і володіє резистентністю до перепадів температури, витримуючи нелегкі значення (до -24 градусів).
Основою захворювання послужить неправильний догляд за твариною. Заражені будки і вольєри, в яких є собаки, також можуть виявитися причиною зараження. Крім того, переносять вірус і самі господарі. Так, проживаючи в квартирних умовах, щеня може інфікуватися чумою, якщо володар приніс вірус на власному одязі або ж взуття.
У той час, коли щеня проконтактував з вірусом чумки, але клінічних ознак ще немає, він вже вважається рознощиком інфекції. Патоген виділяється з організму собаки після повного клінічного одужання протягом двох-трьох тижнів.
Відзначається одна закономірність, коли пік інфікування припадати на період осені і весни. Це пов’язують з природним зниженням резистентності організму. До групи ризику по захворюванню чумою м’ясоїдних входять цуценята і старі собаки (на тлі слабкого імунітету).
Симптоми чумки у цуценяти
У перший день після контакту цуценя з носієм інфекції, симптоматика не вимальовується. Тварина може себе відчувати як зазвичай. Першими ознаками чумки вважаються:
- млявість і пригніченість вихованця;
- Зниження, але не зникнення апетиту (нечасто зустрічається разове виверження шлункового вмісту);
- гіперемія слизової оболонки очей;
- виділення слизового ексудату з носових ходів;
- розлади диспепсичного характеру без яскравої клінічної картини.
Після якого шерсть у хворого цуценя ставати помітно скуйовдженою, відзначається фотофобія (світлобоязнь). Невеликі вихованець намагається уникати джерел яскравого світла, забиваючись в темні місця. Можливе збільшення показників температури тіла до позначки більше 40 градусів. Гарячковий стан спостерігається близько 3 днів.
У дорослих собак з хорошою імунним захистом симптоми з’являються слабо і починають зникати через пару днів самостійно без стороннього втручання і особливого лікування. У цуценят і виснажених тварин, ознаки захворювання збільшуються, різко погіршується загальний стан.
Ознаки чумки залежать і від форми недуги. Вельми нечасто ці форми розвиваються окремо один від одного, протікаючи одномоментно. Виділяють наступні форми чуми м’ясоїдних у цуценят:
- Легенева-з’являється в разі сильного накопичення вірусних агентів в області респіраторного тракту. Характерними симптомами легеневої форми хвороби Карре є-підняття показників температури тіла, виникнення кашлю. Щеня не хоче їсти, але зберігається бажання пити багато води. Далі з’являються диспепсичні розлади у вигляді діареї і виверження шлункового вмісту. З області очей і носових ходів виділяється ексудат гнійного характеру.
- Кишкова-розвивається різко з нападів нудоти і виверження шлункового вмісту. Характерним вважається поява поганого запаху з пащі. На поверхні язика виникає своєрідний наліт белового відтінку. На емалі зубів з’являються темні плями. Щеня сильно ослаблений, відмовляється від їжі, не хоче пити, з’являються втрати свідомості.
- Шкірна-вважається найбільш легкою формою чумки, залишаючи найменшу кількість побічних ефектів після одужання. У цуценяти в області тулуба, на подушечках лап, носовому дзеркалі, вушних раковинах, відзначаються висипання, що перетворюються в виразки. Небезпека шкірної форми чуми м’ясоїдних полягає у вторинному інфікуванні виразок і тріщин на тілі патогенною бактеріальною мікрофлорою. У подібному випадку розвиваються процеси запального характеру, що доставляють тварині помітний дискомфорт і біль. При відсутності адекватної терапії щеня може померти від виснаження і бактеріальної піодермії. Не виключено ризик розвитку сепсису, також веде до смертельного результату.
- Нервова-вважається у ветеринарній медицині остаточною стадією розвитку хвороби Карре. Ця форма вірусного захворювання з’являється при відсутності комплексного лікування. Ознаками нервової форми чумки є-нервові тики, м’язові тремтіння. Тварина ставати агресивним і дратівливим, багато п’є води. На завершальних стадіях розвитку нервової форми патології діагностуються-відмова тазових кінцівок, напади епілептичного типу. Смертельний результат приходить при спазмі дихальних м’язів і міокарда.
Нечасто діагностується формою патології вважається виникнення на подушечках лап твердих ороговілих ділянок. Така форма захворювання не відрізняється підвищенням показників температури тіла, відсутні ознаки диспепсичного розладу і легеневих проявів. Під час пробіжки собаки, чітко чути цокаючий звук. Тривалість цієї форми чуми м’ясоїдних може досягати 1 місяця.
Протікати інфекційне захворювання може в декількох видах – миттєво, сверхостро, гостро і у вигляді хронічної патології.
Швидка форма хвороби Карре не відрізняється яскравими симптомами, а смертельний результат приходить протягом 24 годин. Підтверджують діагноз при патоморфологічному розтині.
Форма сверхострого напрямки відрізняється різким підняттям показників температури тіла до високих позначок, різким відмовою від корму. Тварина млява, впадає в коматозний стан і гине через 3 дні.
Гостра форма патології протікає дуже властиво. У цуценяти присутні гарячкові стану, пригніченість, порушення рефлексів, розлади диспепсичного характеру, фотофобія (світлобоязнь). Діагностуються запальні процеси в області кон’юнктиви і відзначаються витікання з носових ходів.
При хронічній формі чумки протікання захворювання затягується на пару місяців з періодами загасання і прояви. Власне при хронічній формі чуми м’ясоїдних дуже часто уражається нервова система. З’являються парези і паралічі, епілептичні напади, які призводять до летального результату.
Навіть у разі одужання, цуценята залишаються неповноцінними, страждаючи від порушень в області слухового апарату, втрачають зір або нюх. Не виключаються розлади психіки у тварини.
Діагностика та лікування
Актуальна постановка діагнозу-важливий і обов’язковий пункт перед призначенням комплексного лікування. Хворому тварині призначаються клінічні дослідження, лабораторні аналізи. Важливий збір анамнезу.
Аналіз крові на ранній стадії вірусного захворювання виявляє лейкопенію, ураження лімфоїдної тканини (виснаженні або її руйнування). Важливо проведення диференціальної діагностики. Це дає можливість виключити захворювання, подібні за клінічними ознаками з чумою м’ясоїдних-хвороба Ауєскі (псевдобешенство), лептоспіроз, парвовірусна і коронавірусна інфекції, аденовіроз.
Прогноз залежить від ступеня протікання захворювання. Так, при надгострой формі прогноз летальний, важкі і ускладнені секундарної мікрофлорою форми чумки – прогноз несприятливий. У разі легкого напрямки і вчасно наданої терапії прогноз обачний, ближче до сприятливого.
Лікування найбільшу ефективність проявляє на дуже перших етапах патології. Чума м’ясоїдних, тим більше якщо це стосується цуценят, вражає кілька систем організму, тому терапія повинна бути обов’язково комплексної, спрямованої на усунення збудника і підтримки гомеостазу організму.
Ключовими напрямками терапії при чумці у цуценят, вважаються:
- Етіотропна . Головний напрямок полягає у визначенні причини інфікування і вплив на патоген.
- Патогенетичний . Потрібна для того щоб розрізнити ступінь патогенетичних змін і впливати на них, перериваючи їх (видалення інтоксикації на тлі вірусної інфекції).
- Симптоматичний . Головний напрямок полягає в ліквідації конкретних супутніх захворюванню ознак (застосування знеболюючих препаратів, серцевих глікозидів, гепатопротекторів, протиблювотних ліків).
- Замісна . Дає можливість замінювати порушені в ході розвитку захворювання тілесні функції організму (потрібна щоб нормалізувати процесів обмінного характеру і в себе включає прийом вітамінно-мінеральних комплексів, ін’єкції фізіологічних розчинів).
Своєрідна терапія в себе включає застосування імунних сироваток, спеціалізованих білків (імуноглобулінів), протимікробних препаратів (в разі приєднання вторинної патогенної мікрофлори). Цей вид лікування корисний для придушення або ж повного знищення патогена в організмі собаки. Хорошим лікувальним ефектом володіє полівалентна сироватка проти чуми м’ясоїдних, парвовирусного ентериту і аденовірусної інфекції.
Тактику лікування повинен розробляти ветлікар на підставі отриманих лабораторних даних і загальний стан тварини. Дозування, тривалість терапії і схема лікування розписуються лікарем з урахуванням індивідуальних особливостей.
Володар собаки повинен чітко дотримуватися всіх приписів. У маленьких цуценят всі процеси в організмі протікають швидше, тому при знаходженні відмінних ознак нездоров’я, важливо надати йому своєчасну кваліфіковану допомогу.
Профілактика
З метою попередження зараження цуценя чумкою, доведеться проводити вакцинацію. Перше щеплення від чуми м’ясоїдних, парвовирусного ентериту і аденовірусної інфекції робиться у віці 3-х місяців. До цього віку рекомендується ретельно стежити за станом вихованця, уникати контакту з заздалегідь хворими або ж бездомними тваринами.
Ще одне введення вакцини проти чумки призначається персонально ветлікарем. Перед проведенням імунізації, варто обробити тварина від гельмінтів і ектопаразитів.
З метою попередження будь-яких інфекційних захворювань, важливо систематично проводити вологе прибирання та дезінфекцію приміщення. Всі миски для їжі, води та іграшки, а ще підстилки, необхідно іноді піддавати обробці.
Індивідуальним пунктом попередження значитися створення підходящої імунного захисту. Раціон тварини повинен бути максимально збалансованим, що допоможе уникнути інфікування в подальшому.
У зв’язку з великим потоком вступників питань, безкоштовні ветеринарні консультації на час припинені.