Site icon Оголошення Івано-Франківськ

Чому морська свинка так називається?


Селекціонерами виведено близько 80 порід і різновидів морських свинок, що виділяються розмірами, фактурою покриву, забарвленням. Але люди мало що знають про них. Спробуємо компенсувати цю прогалину цікавим матеріалом.

Походження

Морських свинок (або гвінейських) відносять до гризунів роду свинок із сімейства свинкових. Все таки звір жодним чином не перетинається з породою свиней, а ще ніяк не співвідноситься з жителями морських глибин. Їхніми родичами є заєць, білка, бобер, капібара.

Крім того, малоймовірно, що вони якимось чином пов’язані з Гвінеєю. Таку “хитру” назву ці добрі тварини отримали історично у зв’язку з власним видом, з урахуванням фізіологічних і поведінкових характеристик, а ще з огляду на ареали їхнього проживання та особливості поширення. З цього приводу є велика низка версій, але перевагу віддати якій-небудь із них дуже важко.

Кейві (друга назва морських свинок) — дуже давні тварини. Приручили їх інки в 12 — XV ст., застосовуючи як джерело цінного, дієтичного м’яса і для декоративних цілей. За даними дослідника Нерінга, мумії звірків виявлені в Перу на Анконському кладовищі. Як говорить одна з найдостовірніших версій, їхні ймовірні дикі предки досі живуть у Перу.

Нині на підприємствах Перу утримується до 70 млн. одомашнених звірків. Щороку вони роблять близько 17000 т цінного м’яса. Жителі Анд століттями постачають м’ясо таких звірків, що має цілий комплекс дієтичних і смакових властивостей.

Дикі звірята тримаються малими колоніями на рівнинній, чагарниковій місцевості. Тварина норна, обладнує власне житло в підземних оселях із безліччю ходів і переходів.

Звірятко не може активно захищатися, а тому змушене жити групами. А колектив, як усі знають, застигнути зненацька важко. Сторожові функції виражені відверто і виконуються в порядку черговості навіть у парах. Розмножуються активно в різні пори року, що викликано необхідністю захисту виду.

Крім того, у свинок вкрай уважний слух і надзвичайно розвинений нюх. При появі небезпеки звірята моторно ховаються в нірках, де агресору їх не дістати. Свинки надзвичайно охайні — часто “миються” самі і безперервно “вмивають” власних дітей. Тому знайти звірка за запахом хижакам не просто — його шубка виділяє лише найтонші запахи сіна.

Жителям Європи ці пухнасті тварини стали відомі в шістнадцятому столітті після завоювання низки американських регіонів іспанськими конкістадорами. Пізніше водним шляхом вони опинилися в Європі, де і набули поширення, як домашні вихованці.

Середня вага дорослої свинки становить 1-1,5 кг, довжина — 25-35 см. Деякі представники можуть досягати ваги 2 кг. Живуть вони 8-10 років.

У домашніх свинок забарвлення зазвичай коричнево-сіре, животик світлий. Дикі свинки зазвичай сірого кольору. Виділяють кілька груп порід домашніх звірків (з найрізноманітнішим забарвленням):

  1. з короткою шерстю (селфи, крестеди та інші);
  2. з довгою шерстю (текселі, перуанська, мерино, ангорська);
  3. із жорсткою шерстю (тедді, рекси);
  4. без шерсті або з малою її кількістю (болдуїни та скінні).

Домашні звірята більш округлі та повні. Ці довірливі та доброзичливі тварини люблять, коли їх беруть на руки, при цьому комфортно починають бурчати.

Вночі можуть ледве чутно цвірінькати, як птахи. Шлюбні пісні виконуються самцями в дусі бурчання різних тонів. Через високу чутливість до збудників великої низки інфекцій звірята активно використовуються для лабораторних експериментів. Ця якість зумовила їхнє використання в діагностиці різних захворювань — дифтерії, туберкульозу та інших.

У дослідженнях відомих російських і закордонних учених-бактеріологів (І. І. Мечников, М. Ф. Гамалей, Р. Кох) кейві займають позицію лідера серед піддослідних тварин.

Історія появи назви

Розглянемо, чому цього кумедного звірка так дивно назвали. Відомо кілька гіпотез появи назви, виходячи з цього, їм виділяють низку прямих ознак за двома вирішальними факторами:

  1. зовнішній вигляд;
  2. поведінка і видавані звуки.

Уперше про звірку у власних наукових трактатах (“Хроніки Перу”) пише Педро Сьєс де Леон 1554 року, називаючи його “куй” (ісп. Cuy). Пізніше в книгах Дієго Г. Ольгіна (1608 рік) зустрічаються “Ccoui”, “Ccuy”, що в дослівному перекладі означає “тутешній невеликий заєць”. При цьому “ccuy” перекладається і як “дар”. В Америці різні представники цього сімейства зберегли цю назву до сьогодні.

Якщо взяти до уваги, що дієтичне м’ясо тварини з радістю вживалося в їжу, звірка шанували, а фігурки та інші декоративні вироби з його зображенням існують і понині, то слово “дар” у його смисловому наповненні цілком відповідає об’єкту.

Назва ж “морська свинка” виникла з моменту виникнення звірків у країнах Європи, куди їх доставили іспанські моряки. Тому найімовірніше можна говорити, що свою європейську назву тварини отримали в Іспанії. Таким чином, з легкої руки іспанських моряків “заєць-дар” перетворився на свинку. А оскільки цей самий “дар” був заморським, то після прибуття в країни Європи звір став ще й “морським”, хоча так і не навчився плавати.

Даючи таку назву і будучи людьми спостережливими, автори цілком обдумано виходили з кількох нестандартних рис тварини, властивих її зовнішньому вигляду, а ще фізіологічним і поведінковим особливостям.

Для кейві характерні: видовжене тіло, грубувата шерсть, коротенька шия, невеликі ноги. На передніх кінцівках розміщені 4, а на задніх — 3 пальці, забезпечені великими, схожими на копита, кігтями. Хвіст відсутній. Голос звірка схожий на булькання води, а при переляку переходить у вереск. Звукові виливи, що виготовляються звірками, відверто нагадують похрюкування свиней.

Крім того, тупої форми мордочка дуже схожа на поросячий п’ятак.

Кейві регулярно жують і цілком перебувають у малих загонах, що застосовуються на суднах для транспортування свиней. Саме завдяки таким причинам “свиняча” аналогія тут абсолютно доречна.

Може так статися, що зіграв тут власну роль і спосіб приготування тубільцями свинок у їжу. Заздалегідь туші ошпарювали окропом для очищення від шерсті, подібно до зняття щетини зі свиней.

А ще туші тварини, що виставляються на продаж у Перу, зовні вельми навіть нагадують туші молочних поросят.

Непрямі версії

Існують непрямі ознаки, які у власній більшості підтверджують раніше наведені гіпотези виникнення назви “морська свинка“. Однак є й протиріччя.

Так, англійська назва, що містить слово “гвінейська” також пояснюється по-різному. Одна з версій базується на тому, що товарообіг з Гвінеєю до моменту виникнення звірків у країнах Європи був найбільш інтенсивним, через що її дуже часто плутали з іншими територіями. Інша версія відстоює думку про те, що спочатку кейві не були одомашнені, а вживалися лише як харчовий продукт. Може бути так, що саме з цим і співвідноситься виникнення ідіоми guinea pig — “свиня за гінею” (до 1816 року гінея — монета, що була названа за найменуванням держави Гвінея, де англійці добували золото).

Інше припущення — в Англії того часу “гвінея” в його загальному тлумаченні відповідало всьому привезеному з далеких заморських країв. Є припущення і про те, що кейві дійсно торгували за 1 гінею. Може бути так, що просто були переплутані літери в назвах Guiana (Гвіана) і Guinea (Гвінея).

Експлуатований науковий латинський термін Cavia porcellus, що експлуатується, містить porcellus — “невелика свиня”, а ось слово cavia веде свій початок від cabiai (назва звірка в племені Галібі, що мешкало у Французькій Гвіані). Звідси фахівцями застосовується назва Cavy (кейві), тоді як термін “гвінейська свинка” застосовується ширше.

У нас термін з’явився з Польщі (swinka morska), а в Польщі — з Німеччини.

Назва морських свинок у найрізноманітніших країнах

У багатьох випадках у визначеннях звірків міститься або мається на увазі слово “свиня”. Так у французів — індійська свиня, у голландців — гвінейське порося, у португальців — невелика індійська свиня, у китайців — голландська свиня. Список можна продовжити.

Однак є паралелі і з іншими тваринами. У японській мові — ????? (морумотто — бабак); в іспанській — conejillo de Indias (маленький індійський заєць); на одному з німецьких діалектів — merswin (дельфін). Такі різкі відмінності дуже часто пояснюються лінгвістичними особливостями мови та збігами у вимові.

Узагальнюючи, зазначимо, що в найрізноманітніших мовах звірятко іменується по-різному:

  1. німецькою — морська свинка;
  2. англійською — гвінейська свинка, домашня кейві, метушлива (рухлива) кейві;
  3. іспанською — індійська свинка;
  4. французькою — індійська свинка;
  5. українською — морська свинка, кавія гвінейська;
  6. італійською — індійська свинка;
  7. португальською — індійська свинка;
  8. нідерландською — індійська свинка.

Зрозуміло, що певне розмаїття назв відображає історію і джерело надходження тварин у якусь певну країну. Важливим у цьому контексті аргументом є і мовні особливості певної країни. Все таки присутність переважної “свинячої” аналогічності в найменуванні цієї істоти говорить на користь основної версії. Тим паче, що “свинка” не так вже й сильно ріже слух, як його базове джерело походження.

Але тим не менш, але морська свинка — це мила, добра і кумедна тварина, яка залишається справжнім даром для любителів тварин і тим паче для дітей.

Exit mobile version