Ця людина мала найбільший талант перетворювати бувальщину на казку. Він умів зберігати спокій і здоровий глузд у найбільш сумбурні часи. Любив дітей і обожнював свій край, реалізовувався як етнолог і фольклорист. Біографія Бажова — переплетення яскравих подій, низки щасливих випадковостей і прикладів сили духу.
Біографія Бажова: дитинство і юність
Павло Петрович Бажов — знаковий приклад людини, яка прожила щасливе, довге, усвідомлене й умиротворене життя. І це за досить неспокійної зовнішньої обстановки і постійних випробувань, що переслідували чоловіка з самого раннього дитинства.
Публіцист, ентузіаст етнології, фольклорист і талановитий журналіст — усі ці сфери освоїв легендарний П.П. Бажов. Це була людина високих моральних принципів, інтелігент з тонким і проникливим розумом, відданий патріот і геніальний автор казок, які з дитинства знайомі кожній дитині.
Біографія Бажова рясніє яскравими деталями, незвичними поворотами долі та непростими перипетіями, які спочатку допомогли хлопчикові вирости справжнім чоловіком, а згодом сформували та відшліфували його погляди на життя. Нашу розповідь почнемо з того, де народився Бажов і як пройшло його дитинство.
Павло Бажов народився 27 січня 1879 року в селищі Сисерть (Свердловська область). Цю провінційну місцевість населяли виключно працівники однойменної пудлінгово-зварювальної фабрики. І батьки Павла не стали винятком:
Батько Петро Бажов
Сам походив із селянського роду Полевської волості й до Сисерті потрапив уже в дорослому віці, долучившись до робочої бригади зварювального цеху. Чоловік не займався сільським господарством (у цій місцевості просто не було земель, придатних для оранки), тому гроші на прожиток доводилося заробляти важкою працею на заводі.
Сучасники Петра відзначали, що в нього були золоті руки і рідкісний талант, що давало можливість усій родині утримуватися на плаву. Ось тільки запальний характер і пристрасть до міцних напоїв зіграли з майстром злий жарт:
- Йдучи в запій, Петро Бажов завжди влаштовував гучне з’ясування стосунків із керівництвом, його звільняли, але через якийсь час повертали назад.
- У цей момент сім’я бідувала, жила на ті мізерні копійки, що заробляла своєю працею мати Павла.
Мати Августа Стефанівна (Осінцева)
Бажов Павло Петрович завжди з особливим трепетом і теплотою згадував про свою матір Августу. Вона походила з польського селянського роду, була тихою і спокійною жінкою. Августа справно вела сільське господарство, зберігала тепло домашнього вогнища, на дозвіллі ночами плела ажурні панчохи та хустки, які продавала за копійки. Цей вид рукоділля підірвав зір молодої жінки.
І батько, і мати обожнювали своє чадо, тому біографи Бажова зазначають, що хлопчик жив у коханні та абсолютній гармонії. Бажов, біографія юних років якого ділиться на чіткі періоди, сам згадував про дитинство з трепетом:
- Спочатку хлопчик навчався у звичайній земській школі в Сисерті, де отримував одні п’ятірки.
- У юному віці з творами Пушкіна познайомився Павло Бажов. Цікаві факти: бібліотекар дав хлопчикові книгу, взявши з нього обіцянку вивчити всі твори російського класика напам’ять. І допитлива дитина це зробила.
- Далі Павло вступив до Єкатеринбурзького духовного училища, а після перейшов до Пермської духовної семінарії.
- На той момент постало питання, пов’язане з подальшим вибором професії: батько помер від недуги, а пенсії мами не вистачало на гідну освіту. Продовжувати кар’єру духівника Павло не став, тому перекваліфікувався на викладача російської мови та літератури.
Коротка біографія Бажова вказує на активну участь майбутнього письменника в революційному русі. Молодий чоловік мав прогресивні погляди і був упевнений, що інститут самодержавства давно віджив своє.
Павло Бажов: творчий шлях
Сам Павло Бажов із радістю зізнавався, що йому комфортніше в селах, де люди прості та відкриті. Напевно, тому часто виїжджав з великого міста, відвідував рідні місця в глибинці.
Там-то майбутній письменник і зустрів сторожа Василя Олексійовича Хмелініна, який відкрив перед Павлом світ народних сказань. Результатом кропітких записів і художнього опрацювання народних легенд стала перша оповідь Павла Бажова, що знаменує початок його творчого шляху:
- у 1920-1930 рр. починається краєзнавчий рух фольклористів, який відбувався в непростих умовах посилення радянської цензури;
- 1924 року після довгих розмов із Хмелініним Павло Бажов редагує і випускає «Уральські були» — невелику книгу нарисів;
- 1937-й стає переломним для Бажова, бо в цей період автор випустив скандальну книгу «Формування на ходу», через яку згодом його виключили з партії;
- однією з наймасштабніших і найвідоміших праць фольклориста і публіциста стала його книга-збірка «Малахітова скринька». Звідти в літературу прийшли образи Господині Мідної гори, Вогневушки-поскакушки, блакитної змійки та баби-Сівушки;
- логічно доповнює твори Бажова і його подальша збірка казок, яка називалася «Ключ-камінь» (1942);
- уже в зрілому віці Бажов, роки життя якого минули яскраво і неординарно, видав мемуари під назвою «Далеке — близьке», щоденники та листи у збірці «Відшарування днів».
Павло Петрович Бажов мав унікальний талант знаходити діаманти народної творчості, надавав їм майстерним огранюванням неймовірного блиску. Він умів перетворювати бувальщину на казку і закохувати кожного читача у фольклор свого краю.
Павло Бажов: особисте життя, останні роки
Особисте життя Павла Бажова не рясніє яскравими романтичними історіями лише тому, що автор вважав за краще не розпорошуватися на швидкоплинні романи. Більшу частину юності та кар’єри викладача він провів у самовдосконаленні, вивченні фольклору, у збиранні творів народної усної творчості.
У біографів Бажова немає точних даних про перше кохання публіциста, хоч у мемуарах він відзначає факт, що перше романтичне захоплення сталося з ним у 15 років.
Зауважимо, що Павло Петрович користувався неймовірною популярністю в учениць. Він мав незвичайний шарм і чарівність, завойовував увагу студенток. Ба більше, в єпархіальному жіночому училищі була традиція нагороджувати кращого викладача різнокольоровими стрічками. У Бажова весь одяг часом був обвішаний такими відзнаками.
Справжнє кохання трапилося в автора в зрілому 30-річному віці. Тоді він зустрів свою обраницю і майбутню дружину — Валентину Олександрівну Іваницьку. Через два роки закохані зіграли весілля. На той момент Валентині було лише 19, а Павлу — 32 роки.
Знайомі та друзі сім’ї відзначали тісний зв’язок Валентини та Павла, які до нестями кохали одне одного. Павло і Валентина — приклад зрілої і закоханої пари, яка ставилася один до одного трепетно і з глибокою повагою. Про це свідчать і такі моменти:
- Павло Бажов ніколи не називав дружину повним ім’ям, він завжди вигадував зменшувально-пестливі варіанти на кшталт Валянушка;
- Бажов після повернення додому обов’язково цілував у щоку дружину;
- у подружжя ніколи не було побутових розбіжностей, усі конфліктні питання вирішувалися діалогом;
- пара змогла пережити разом важкий період втрати трьох дітей, які померли в дитинстві через патології та хвороби. Із сімох діток вижило четверо: Ольга, Олена, Олексій і Аріадна. Трохи пізніше старший син Олексій трагічно загинув в аварії на заводі.
Павло Петрович Бажов прожив насичене життя, встиг прославитися і звеличити фольклор рідного краю, а на старості вів лекції, що піднімали бойовий дух населення під час Другої світової. Він помер від раку легенів 1950 року. Могила творця розташована на пагорбі (центральна алея) в Єкатеринбурзі на Іванівському кладовищі.