Обрати якісну трубу для водяної теплої підлоги – це лише половина справи. Друга, не менш важлива половина – це схема її укладання. Від того, як саме труба розміщена на площі приміщення, залежить рівномірність прогріву, ефективність роботи системи, гідравлічний опір та навіть можливість виключення окремих зон. Дві основні схеми – «змійка» та «равлик» (спіраль) – мають принципові відмінності. Розберемося, коли яку застосовувати, як розрахувати крок та уникнути поширених помилок.
Базові принципи: температура подачі та «зворотні»
Перш ніж заглиблюватися в схеми, важливо усвідомити ключову особливість роботи водяного контуру. Теплоносій, потрапляючи в трубу з колектора, поступово віддає тепло підлозі та охолоджується. Таким чином, початок петлі – це гаряча «подача», а кінець – більш холодний «зворотний». Різниця між температурою на початку та в кінці петлі зазвичай становить 5-10°C. Завдання правильної схеми – компенсувати цю різницю, щоб підлога грілася рівномірно.
Схема «Змійка»: простота та обмеження
Найінтуїтивніша схема, де труба укладається паралельними рядками, згинаючись в кінці кожного ряду на 180 градусів, на зразок плазуна. Від колектора труба йде до однієї стіни і, повертаючи, рухається назад.
Переваги:
- Простота проектування та монтажу. Легко накреслити та укласти, особенно в вузьких та довгих приміщеннях (коридори, санвузли).
- Менше місць згину. Труба згинається тільки з одного боку, що може бути важливо для жорсткіших матеріалів.
Недоліки та особливості:
- Нерівномірний розподіл температури. Це головний недолік. Одна половина приміщення (початок «змійки») отримує гарячий теплоносій, а інша (кінець «змійки») – вже значно охолоджений. Це призводить до того, що підлога з одного боку кімнати тепліша, ніж з іншого. Відчуття «теплої зебри» може бути помітним.
- Вищий гідравлічний опір порівняно з «равликом» такої ж довжини через більшу кількість крутих поворотів на 180°.
Застосування: Ідеально для невеликих приміщень з невисокими вимогами до рівномірності обігріву або там, де є чітке зонування за температурою. Наприклад, у ванній кімнаті гарячий початок «змійки» можна пустити вздовж зовнішньої стіни або під ванною, а холодніший кінець – у середині. Також підходить для обігріву окремих зон, таких як майданчик перед балконними дверима.
Схема «Равлик» (спіраль, подвійна змійка): рівномірність та ефективність
Більш складна, але оптимальна схема. Труба укладається по периметру приміщення від стін до центру, а потім розкручується назад до колектора, укладаючись між вже проложеними витками. Таким чином, труба «подачі» йде паралельно трубі «зворотньої» по всьому шляху.
Переваги:
- Ідеальна рівномірність прогріву. Це головна перевага. Оскільки труба з гарячим теплоносієм завжди лежить поруч із трубою, що вже охолола, вони взаємно компенсують температуру. В результаті поверхня підлоги прогрівається однаково по всій площі, без холодних та перегрітих зон.
- Менший гідравлічний опір. Радіуси поворотів у «равлика» більші, ніж у «змійки» (зазвичай 90°), що сприяє кращій циркуляції та дозволяє робити довші контури.
- Краща енергоефективність. Рівномірна віддача тепла дозволяє системі працювати в оптимальному низькотемпературному режимі.
Для реалізації надійної системи за схемою «равлик» рекомендуємо використовувати якісні труби, такі як Kan-therm Steel, які добре зберігають форму та мають відмінну тепловіддачу.
Недоліки:
- Складність проектування та монтажу. Потрібно ретельно креслити схему, щоб уникнути перетинів та забезпечити правильну укладання. Монтаж вимагає більшої уваги.
- Більша витрата труби у порівнянні з «змійкою» для одного і того ж приміщення через необхідність робити відступи від стін.
Застосування: Це стандарт де-факто для більшості житлових приміщень: вітальні, спальні, кухні – всюди, де важлива рівномірна температура по всій площі. Особливо критично для приміщень з великою площею, де нерівномірність «змійки» буде дуже помітна.
Комбіновані схеми та зонування
Часто в одному приміщенні використовують гібридний підхід. Наприклад, основну площу укладають «равликом» для рівномірного обігріву, а вздовж великого вікна або холодної стіни формують додаткову «змійку» з меншим кроком (15 см) для створення потужнішої теплової завіси. Такі контури часто підключають до окремих виходів колектора та регулюють незалежно.
Крок укладання: як розрахувати та де змінювати
Крок – це відстань між сусідніми паралельними трубами. Стандартний крок – 150-200 мм. Але він не обов’язково має бути однаковим усюди.
- 150 мм (15 см): Найпоширеніший крок для основних зон. Забезпечує хорошу рівномірність прогріву.
- 200 мм (20 см): Використовується для приміщень з невеликими тепловтратами або для економії метражу труби (хоча це не завжди доцільно).
- 100-150 мм (10-15 см): Зменшений крок застосовується в зонах з підвищеними тепловтратами: вздовж зовнішніх стін, панорамних вікон, балконних блоків. Тут потрібна більша питома потужність.
- 250-300 мм (25-30 см): Збільшений крок може застосовуватися в центральній частині приміщення або в зонах, де не потрібен інтенсивний обігрів (наприклад, під вбудованим гарнітуром).
Важливо: Крок менше 100 мм створює надмірну питому потужність і може призвести до перегріву покриття та локального перегріву теплоносія. Крок більше 300 мм призведе до відчуття «теплої зебри», коли нога відчуває різницю температур над трубою і між ними.
Розрахунок довжини контуру та кількості петель
Довжина одного контуру обмежується гідравлічним опором та потужністю насоса. Загальноприйняті обмеження: – Для труби 16 мм: максимальна довжина контуру – 80-100 метрів (оптимально 70-80 м). – Для труби 20 мм: максимальна довжина – 100-120 метрів. Перевищення цих значень призведе до слабкої циркуляції та холодної підлоги в кінці петлі.
Якщо розрахункова довжина труби для приміщення перевищує максимум, його розбивають на кілька окремих петель приблизно однакової довжини (різниця не більше 15%). Це важливо для гідравлічного балансування системи на колекторі.
Практичні поради з монтажу
- Починайте від холодної стіни. При укладанні «равлика» розпочинайте від зовнішньої стіни або вікна, щоб зона зі зменшеним кроком (інтенсивнішого обігріву) опинилася саме там.
- Уникайте стійок і перетинів. Труби не повинні перетинатися. Плануйте маршрут так, щоб обійти місця встановлення стаціонарного обладнання.
- Використовуйте трасувальні мати або фіксатори. Це значно прискорює процес і гарантує фіксацію кроку. Готові комплекти для водяної теплої підлоги часто включають такі мати.
- Не забувайте про демпферну стрічку. Вона компенсує розширення не лише стяжки, але і самих труб при нагріванні.
Вибір схеми – це не питання смаку, а інженерний розрахунок. Для 95% житлових кімнат відповіддю буде подвійна спіраль («равлик»), яка забезпечує комфорт і ефективність. «Змійку» залиште для допоміжних зон або дуже вузьких просторів. А ретельне планування кроку та довжини контуру стане завершальним штрихом у створенні ідеальної системи обігріву.