Айзек Азімов: книги, які стали класикою світової фантастики

Американський письменник-фантаст Айзек Азімов, який народився в Росії, створив близько півтисячі книг. Багато з творів ще за його життя стали класикою. Найкращі десять книг Айзека Азімова представлені в добірці.

«Прихід ночі» (1941)

«Прихід ночі» 1968 року внесли до списку найкращих книг, опублікованих до заснування престижної літературної премії Nebula Awards. Популярність цієї книги підтверджує її рейтинг на Goodreads — 4,05 бала.

Твір розповідає про планету Калгаш, яка освітлюється шістьма зірками. Раз на 2049 рік відбувається якась подія, що призводить до загибелі цивілізації. Розгадати таємницю береться вчений Атон 77-й.

Він виявляє, що із зазначеною періодичністю всі шість сонць системи на деякий час ховаються іншими небесними тілами. Через темряву, що настала, жителі планети божеволіють від страху. Атон 77-й намагається попередити їх, але ті не вірять.

1990 року Азімов у співавторстві з Робертом Сільвербергом написали роман «Прихід ночі», у якому сюжет первинного твору було значно розширено і деталізовано.

«Академія. Перша трилогія» (1942-1951)

Три історії циклу на порталі Goodreads оцінені на 4,41 бала. У 1966 році трилогія отримала Hugo Awards як найкраща фантастична серія всіх часів. У цій же якості її внесли в топ-10 журналу Locus. Уже в нашому столітті відомий американський винахідник Ілон Маск в інтерв’ю зізнавався, що вважає «Академію» однією з найкращих прочитаних книг.

Трилогія складається з таких романів:

• «Академія»;
• «Академія та Імперія»;
• «Друга Академія».

Майже 12 000 років існувала Галактична імперія. Тепер вона повільно вмирає. Лише один учений Гері Селдон не бажає миритися з її невідворотним крахом. Він, творець психоісторії, єдиний, хто може оцінити наслідки загибелі імперії. За його розрахунками, хаос, що запанував після цього, знищить цивілізацію, відродження якої чекати дуже довго.

Селдон збирає вчених з усієї Галактики на планету, названу «Академією». Тут створюється план мінімізації збитків від розвалу Імперії.

«Я, робот» (1950)

Це перша авторська збірка Айзека Азімова. До неї включено оповідання «Хоровод», у якому наведено знамениті три закони робототехніки. Портал соціальної каталогізації Goodreads поставив твору оцінку 4,2 з п’яти можливих.

Критики Ларрі Гарві та Стюарт Мангрум зазначають, що Азімов завжди припускав: справжня мораль не може існувати без емоцій. Цією ідеєю пронизані твори, включені до збірки «Я робот».

У ній є передмова, складена доктором Сьюзен Келвін, а також дев’ять оповідань:

• «Роббі» і «Хоровод»;
• «Логіка» і «Як зловити кролика»;
• «Брехун!» і «Як загубився робот»;
• «Вихід із положення» і «Докази».

Завершує «Я, робот» оповідання «Розв’язуване протиріччя».

Збірка скомпільована у форматі інтерв’ю Сьюзен Келвін, взятого в неї 2057 року. У ньому доктор згадує про цікаві випадки, свідком яких вона стала, працюючи робопсихологом у корпорації U.S. Robots and Mechanical Men, Inc.

Незадовго до народження Сьюзен завершилася чергова світова війна. Пізніше було побудовано перший гіпердвигун, що дав змогу колонізувати планети Сонячної системи. Відповідно, більшість історій, розказаних Сьюзен, відбуваються не на Землі.

«Девід Старр, космічний рейнджер» (1951)

Це перший роман, який входив до підліткової серії «Лакі Старр». Його рейтинг на Goodreads становить 3,71 бала. У серії шість книг, які автор підписав спочатку псевдонімом Поль Френч:

• «Лакі Старр і пірати астероїдів».
• «Лакі Старр і океани Венери».
• «Лакі Старр і Велике Сонце Меркурія».
• «Лакі Старр і Місяці Юпітера».
• «Лакі Старр і Кільця Сатурна».

У книзі розповідається про серйозну продовольчу кризу, що вибухнула на Землі. Виною тому саботаж поставок їжі з Марса. Хтось отруює партії продуктів безпосередньо перед відправленням. Через це на Землі гине 200 осіб. Розібратися в проблемі Рада науки посилає наймолодшого вченого Девіда Старра.

«Космічні течії» (1952)

На Goodreads книзі, що входить до циклу «Галактична імперія», поставлено оцінку 3,84 бала. До згаданого циклу входять книги:

• «Зірки як пил».
• «Камінчик у небі».

У галактиці, вже наполовину підкореній Імперією, існує планета Сарк, яка утримує в підпорядкуванні іншу планету Флорину. На останній видобувається унікальне волокно «кирт». Ніде в іншому місці його отримати неможливо.

Герой книги Рік з’ясовує, що сонце Флорини ось-ось перетвориться на наднову. Його вибух гарантовано знищить планету і все її населення, а також плантації «кирта». Усе це відбувається на тлі політичного конфлікту Сарка та Імперії, що розгорається, і який потенційно здатний перейти у військову фазу.

«Кінець вічності» (1955)

Роман, рейтинг якого на Goodreads становить 4,23 бала, номіновано на Hugo Award 1956 року, його добре прийняли критики.

У книзі йдеться про таємну організацію «Вічність». Її представники подорожують у часі до моменту перетворення Сонця на наднову. Офіційне завдання організації — здійснювати зміни реальності. Вічні попереджають катастрофи, епідемії та війни.

Головний герой роману — Ендрю Харлане. Він служить спостерігачем у 482 столітті. Одного разу йому зустрілася жінка на ім’я Нойс. Ніч, проведена з нею під одним дахом, повністю змінює світогляд героя.

Гленн Макдональд, критик із Raleigh News & Observer, зазначив, що «Кінець Вічності» — це не лише футуристичний трилер, а ще й чудовий детектив, останні 30 сторінок якого прослизають непомітно, розкриваючи читачеві безліч вражаючих одкровень.

«Оголене сонце» (1956)

На порталі Goodreads книзі поставили оцінку 4,16 бала. У жанровому плані роман є сумішшю наукової фантастики і детектива. Твір, поряд із 37 оповіданнями і шістьма романами, входить до циклу «Детектив Елайдж Бейлі і робот Деніел Оліво». Основні книги циклу:

• «Мати-Земля» і «Сталеві печери»;
• «Оголене сонце» і «Дзеркальне відображення»;
• «Роботи зорі» та «Роботи та Імперія».

Дві речі змінили історію людства. Йдеться про створення позитронного мозку та колонізацію Галактики. Там, у Зовнішньому світі, є планета Солярія. На ній живе невелике суспільство, потреби якого повністю задовольняють роботи-послуги. У цьому тихому і заможному світі відбувається страшне вбивство, для розслідування якого запрошено Елайджа Бейлі.

Після розгляду у детектива виникло дві версії:

1. Жертву вбито слугою-роботом, що суперечить законам робототехніки.
2. Злочинець — жінка, яка кохала вбитого, але при цьому ніколи в його будинок не приходила.

«Професія» (1957)

Повість на Goodreads отримала 4,48 бала. Уперше її надрукували в журналі Astounding Science Fiction. Роза Л. Шарон вважає, що основним мотивом Азімова в повісті залишається бажання поділитися вірою в переваги технологічного прогресу і потреба людини у творчому самовираженні.

У повісті описується далеке майбутнє 66 століття. Тут людина навчається за допомогою комп’ютера, який безпосередньо взаємодіє з мозком. Найкращі із землян надалі вирушають на інші планети, де життя комфортніше. Кожна людина проходить спеціалізацію, під час якої обирає професію. Змінити її не можна.

Головний герой здає тест і отримує несподіваний результат: виявляється, його мозок не може виконувати жодної роботи. У підсумку його відправляють до Будинку для недоумкуватих. Тільки набагато пізніше герой зрозуміє, що за цією назвою ховається зовсім інша організація.

«Самі боги» (1972)

Роман, оцінка якого на Goodreads склала 4,09 бала, складається з трьох розділів. Їхні назви складають цитату з «Орлеанської діви» Фрідріха Шиллера: «Проти дурості самі боги безсилі». Книжка удостоєна трьох премій: Nebula Awards 1972 року, а також 1973-го — Hugo Awards і Locus Awards.

Роман описує перипетії спілкування людства з інопланетною тристатевою расою. Її світ розташований у паралельному всесвіті, в якому діє зовсім інша фізика. Завдяки цьому там можливе створення ізотопів радіоактивних металів, які в нашому світі не можуть залишатися стабільними.

Земляни обмінюються з представниками паралельного всесвіту різними матеріалами, навіть не припускаючи, що це може спровокувати небачений катаклізм і загибель планети.

«Двохсотрічна людина» (1976)

Цій повісті на порталі Goodreads користувачі поставили 4,32 бала. Вона входить до циклу творів Айзека Азімова, що розповідають про роботів. «Двохсотрічна людина» нагороджена 1976 року Nebula Awards, а 1977-го — Hugo Awards і Locus Awards.

За сюжетом у будинок Джеральда Мартіна привозять нового робота-дворецького. У родині його називають Ендрю. Незабаром з’ясувалося, що новий слуга має неабиякий творчий потенціал. Він, зокрема, навчився виготовляти прекрасні статуетки з дерева.

Господар Джеральд пропонує роботу почитати книжки з дизайну меблів, що робить його твори ще красивішими. Зароблені гроші Ендрю витрачає на власне покращення, а пізніше вирішує офіційно стати людиною. Щоб отримати статус, він звертається до адвокатів.

Книги Айзека Азімова читають і перечитують мільйони шанувальників. Хоч багато з них написані ще в першій половині ХХ століття, їхня актуальність все ж анітрохи не знизилася. Переконайтеся в цьому, прочитавши десять найкращих книг Азімова.

Унікальна добірка новин від нашої редакції